святкові богослужіння та урочистості на парафіях Баришівського благочиння

 21 та 22 вересня 2019 року в православних парафіях різних юрисдикцій, що діють на території Баришівської ОТГ, були досить насиченими. Дві парафії Волошинівська і Перемозька урочисто відзначали престольні свята 21 вересня в день Різдва Богородиці. До того ж, в Перемозі по завершенню богослужіння була проведена презентація "Православного дому". Будівля з просторою залою збудована за проектом художника члена Спілки художників України Володимира Сергійовича Тітуленка. "Православний дім" призначений для проведення церковно-культурних заходів. Цього дня на експозицію були виставлені роботи на духовну тематику художника Володимира Тітуленка. Володимир Сергійович біля кожної своєї картини розповів присутнім значення зображеного і свої емоційні переживання, які спонукали до написання тої чи іншої роботи.

    В неділю 22 вересня в храмі архістратига Михаїла с. Лукаші з нагоди дня пам'яті святителя Феодосія Чернігівського було звершене урочисте богослужіння. Розділити радість свята до храму завітали священнослужителі з Спасо-Преображенського собору і настоятель Перемозької Різдва Богородиці церкви протоієрей Олександр Ярмольчик. Очолив божественну літургію секретар Переяслав-Вишневської єпархії священник Ростислав Воробій.

   Вже третій рік поспіль при Свято-Троїцькому храмі с. Пасічна діє недільна школа. На урочисте відкриття нового навчального року, яке почалося з молебну, приїхали протоієрей Любомир Біляк і священник Максим Молотков з Броварського благочиння. Настоятель церкви протоієрей Іван Омельчук організував веселі заходи для учнів недільної школи. Батут встановлений біля сільського клубу і аніматори, направду, підняли настрій не тільки дітям, а навіть панотцям. Наостанок всіх почастували знаменитим пасічанським кулішем, аромат якого рознісся по селі і по околицях в радіусі трьох кілометрів.

В храмах Баришівського благочиння звершили Маслособорування

    Вже традиційно віряни, готуючись до Великодня, намагаються не тільки посповідатися і причаститися Святих Таїн Христових, але й ще прийняти Таїнство Маслособорування.
    На шостому тижні Великого посту священики Баришівського благочиння звершили Маслособорування, спершу  в неділю 14 квітня в храмі архістратига Михаїла с. Лукаші, а в четвер 18 квітня в церкві Різдва Богородиці с. Перемога. 

 

Вранці 15 квітня 2019 року священики Баришівського благочиння протоієрей Олександр Ярмольчик настоятель церкви Різдва Богородиці села Перемога і протоієрей Павло Лисенко настоятель церкви архістратига Михаїла с. Лукаші і місцевий церковний хор завітали до мешканців будинку пристарілих та непрацездатних осіб. Ця соціальна установа знаходиться в с. Перемога Баришівської ОТГ і місцевий священик  вже понад два десятки років духовно опікується  її мешканцями. Двадцять сім осіб виявили бажання посповідатися і причаститися Святих Таїн Христових. Загальна Сповідь була проведена в молитовній кімнаті, яку облаштували при сприянні православних парафій Баришівської ОТГ. До немічних, що не пересуваються, священики заходили до кожного в кімнату. 

  Після Сповіді і Причастя протоієрей Олександр звернувся до присутніх з втішальним словом. "Так сталося, що ви з певних причин опинилися тут під одним дахом, по неволі стали однією сім'єю, то ж поважайте один одного і бережіть мир та злагоду в стосунках", - завершив отець Олександр.

Баришівка. Морозівські парафіяни зібрали гуманітарну допомогу.

   Протягом останніх років морозівчани  відзначились активною громадською позицією. До різних соціальних  проектів, які проводяться в селі, долучається і настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці протоієрей Миколай Брега - благочинний церков Баришівського церковного округу Переяслав-Хмельницької і Вишневської єпархії Православної Церкви Українb. Вже не один рік священик разом з вірянами допомагають Українській армії і малозабезпеченим сім'ям. Цього разу парафіяни зібрали дитячий одяг для малозабезпечених родин, які проживають на території Баришівської ОТГ. Зранку 8 квітня 2019 року отець Миколай доставив гуманітарну допомогу до ЦПР "Мрія", де в одному з кабінетів, розташований "Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді".  Лариса Василівна Борзак -   директор  Центру подякувала вірянам з Морозівки і отцю-настоятелю за співпрацю і небайдужість до соціальних проблем нашого суспільства.

МОРОЗІВКА. Архієрейське богослужіння

23 березня 2019 року до Морозівської Свято-Успенської церкви з архіпастирським візитом завітав високопреосвященний Олександр митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський. Архіпастир очолив божественну літургію,  йому співслужили настоятель храму протоієрей Миколай Брега, секретар єпархії, священики Баришівського благочиння і кафедрального собору. Після завершення божественної літургії владика Олександр привітав отця Миколая і церковну громаду з рішенням долучитися до Православної Церкви України. 

ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ (звернення до священиків і мирян Баришівської ОТГ)

   Ми стоїмо на порозі Великого Посту – особливого періоду в житті православних християн, який повторюється щороку. І з року в рік у Прощену неділю ми намагаємося примиритися з ближніми, щоб із спокійною душею вступити на поприще духовних і тілесних подвигів, щоби якнайкраще підготуватися до Спасительного і Світлого Дня – Воскресіння Христового.

   Дорогі в Господі отці, брати та сестри. Отже ми: протоієрей Олександр Ярмольчик і протоієрей Павло Лисенко, просимо пробачення в усіх кого своїм вчинком, а саме долученням до Православної Церкви України, образили, засмутили, збентежили, спровокували на агресивну риторику чи ненормативну лексику. Оскільки деякі священики налаштовують своїх парафіян проти нас, обзиваючи, чіпляють нам ярлики, то принагідно хочемо пояснити свою позицію і дати виправдання своїм діям перед усіма.

    Ми, опинилися в Московському патріархаті не з великої любові до Москви, а як і тисячі наших священиків побратимів, лише через те, що до недавнього часу в Україні не було іншої канонічної Церкви як УПЦ (МП). Зверніть увагу, ми не поставили патріотичні почуття вище канонів, бо канонічність Церкви була для нас визначальним чинником. Нераз наше священноначаліє декларували свій намір подолати церковний розкол в Україні і створити Помісну Церкву. Сподівання наші на це були великі, але як вияснилося, що то був прояв цинічного лицемірства. Наші архієреї сміливо ставили під цими петиціями свої підписи з твердим переконанням, що цього ніколи не трапиться. І урочисте святкування річниць Харківського собору, від якого і почався другий великий розкол в нашій Церкві, було не чим іншим, як торжеством перемоги промосковських сил в Українському Православ’ї. Тобто для більшості архієреїв і священиків нашої Церкви визначальним чинником стала не  єдність православних в Україні, а підлеглість Москві.

    За понад 20 років нашого пастирського служіння ми чули багато антиукраїнських висловів, прочитали купу листівок і статей, направлених проти української мови, держави і Української Помісної Церкви. Ми відверто висловлювали свою незгоду з такою позицією, критикували ксенофобські і шовіністичні матеріали з псевдоцерковних видань, які можна було придбати навіть в монастирях та храмах. За останні майже тридцять років московська пропаганда в церковному середовищі загидила мізки тисячам мирян і навіть священикам. До того ж в 2009 році активно впроваджується нова доктрина – «Русскій міръ», від якої почався новий виток більш агресивної відвертої проросійської пропаганди в церковних колах. Але з 2014 року ситуація дещо змінилася. «Братський російський народ» так стиснув свої обійми, що з горя застогнала вся Україна, проте деякі наші священики не приховували радості від невдач нашої армії… Уявіть собі, друзі, що навіть в такий час,  дехто з пастирів не пропускав нагоди кинути камінь в бік України, чи то з амвону під час проповіді, чи то за святковим столом, чи то в приватній бесіді і при цьому жодного слова проти російської агресії…

    Московський патріархат за чверть століття так і не спромігся подолати церковний розкол в Україні. І ось настав 2018 рік, коли згідно канонів до справи подолання розколу серед православних українців взявся Константинопольський патріархат. І нам, в традиціях політбюро КПРС, зверху на парафії спустили папірці, на яких була набрана форма прохання не давати нам статус незалежної Церкви, щоб ми усі підписалися і направили патріарху Варфоломію.  Вдумайтеся, ніяких обговорень, ні опитувань, просто, як кріпакам спустили зверху папірці і директиви та й все! Владики за нас і вас все вирішили… Соборноправність, де на голос мають право не лише священики, а й миряни, до уваги не бралася.  Особливо обурило небажання наших архієреїв брати участь в об’єднавчому Соборі, якщо у наших владик були якісь зауваження чи вимоги, то чому не було б висловити їх на соборі?

   В підсумку, ми пристали на рішення Вселенського патріархату, визнаємо скасування рішення 1686 року і долучилися до кліру ПЦУ через митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра згідно протоколу № 1112: (текст протоколу)

«Ваше Преосвященство, Митрополит Переяслав-Хмельницький и Вишневський, улюблений у Дусі Святому брат нашої Мірності Кир Олександр! Нехай перебуває з Вашим Преосвященством благодать і мир від Бога!

Після того як Ви, Ваше Преосвященство, звернулися до нашої Мірності і виклали свою справу нам, милістю Божою Архієпископу Константинополя-Нового Риму і Вселенському Патріарху, як не лише тому, хто завдяки піклуванню Церкви має незаперечний обов'язок судити про церковні справи, де би вони не відбувалися, і давати їм кінцеве рішення, але і як Вашому отцю і владиці, оскільки Ваша єпархія, яка у давній час підпала під іншу церковну юрисдикцію, була відновлена через відкликання і скасування Грамоти, що була видана нашим світлої пам'яті попередником Діонісієм IV, і тепер належить до Великої Константинопольської Христової Церкви і визнається її істиною донькою, ми прийшли до рішення через цю Патріаршу Грамоту прийняти Вас разом з непорочним кліром і благочестивим народом до юрисдикції нашого Святішого Апостольського і Патріаршого Вселенського Престолу, звільняючи від усякої відповідальності, або звинувачення, або іншого покарання, яке може бути накладене на Вас якимось церковним органом, і приймаючи все те, що Ви робили як єпископ та пастир.

З батьківською молитвою ми надаємо Вам своє Патріарше благословення, по-братськи обіймаємо і від всієї душі закликаємо на Вас благодать і милість у Тройці поклоняємого Бога, Якому слава і держава на віки.

14 грудня 2018 р.

Ваш улюблений у Христі брат, архієпископ Константинополя Варфоломій.»

   Тому заявляємо, що зробили свій вибір свідомо без будь-якого тиску з боку інших осіб. Вчинили це не за гроші, не за посади, не за церковні нагороди, а за покликом серця. Як були сільськими священиками так і залишилися і на заборони з боку Московського патріархату не зважаємо, як на неправомірні. Продовжуємо своє служіння Богу в дусі християнської любові. Не забороняємо своїм парафіянам  відвідувати храми Московського патріархату, не обзиваємо священиків із сусідніх парафій ні «іудами», ні «колаборантами», ні «зрадниками українського народу», ні «москвославними», а молимось за усіх з надією, що колись будемо разом збиратися біля Божого престолу, якщо, як не члени ПЦУ, то принаймні, як клірики різних паралельних канонічних юрисдикцій, які мирно співіснуватимуть на теренах багатостраждальної Неньки-України. Тому просимо вас, всечесні отці з Баришівського краю і прилеглих територій, пройнятися духом любові і не налаштовувати людей проти ПЦУ. А краще поясніть, що таке визначення, як УПЦ існує тільки на ваших статутних документах і печатках, а з погляду Вселенського Православ’я ви лишень частина РПЦ. А ПЦУ – п’ятнадцята наймолодша автокефальна  Церква, що на разі визнана лишень Константинопольським патріархатом, з яким ніхто, крім РПЦ, не поривав Євхаристичного спілкування. Звичайно, не все гладко у встановленні нашої Церкви, але це природній процес і ми старанно молимося, щоб Господь явив велику милість на Православній Церкві України.

    Нам прикро, що в деяких парафіях процес визначення проходить не в дусі любові, що люди і священики виявляють агресію і не шукають компромісних рішень. Але ви всі прекрасно знаєте, кому вигідні заворушення на релігійному ґрунті. Нам відомі вказівки єпархіальних архієреїв щодо протидії вільному визначенню вірян, знаємо, які застосовують механізми і базуються вони геть не на Євангельських принципах. А про неправдиву інформацію та маніпулювання фактами й годі говорити.

   Один вельмишановний пан отець написав нам листи із закликом до покаяння, текст ідентичний і листи були відправлені поштою. Але якимсь дивом, листи не потрапивши до рук адресатів, вже були виставлені в мережі, і користувачі чату «Бориспільська єпархія» вже ознайомилися з вмістом листа скоріше за нас. Складається враження, що той пан отець хотів не призвати нас до покаяння, а відрапортувати про проведену роботу з «відступниками». Упізнається стара партноменклатурна школа.  Зовсім не по-пастирськи поступив батюшка.

   Бажання лишитися в єдності зі світовим Православ’ям і не йти розкол разом з РПЦ, спонукало нас провести збори, де отримали майже одностайну підтримку парафіян. Спочатку ми мали намір, запросити благочинного на збори, але дізнавшись про те, як зібрання пройшло в Морозівці, відмовились від цієї ідеї.  

    Сьогодні деякі священики Баришівського благочиння заявляють: «я долучуся до ПЦУ, коли її визнають усі Помісні Церкви», але говорять це з надією, що цього ніколи не трапиться, принаймні, що РПЦ не визнає ніколи.

І наостанок на момент 1686 року в Баришівці було щонайменше дві парафії Київської митрополії, яка на той час підпорядковувалась Константинопольському патріархату.

   Дякуємо деяким священикам за розуміння, а найбільше нашим парафіянам за колосальну підтримку і тим братам і сестрам, які поділяють нашу позицію. І ще раз, дорогі отці, якщо ви не помічаєте чи вам байдуже, коли священики РПЦ закликають до військового походу на Київ, коли священики освячують зброю масового знищення, націлену на ваші домівки, коли глузують з  вашої мови, принижують ваш народ, зневажають вашу державу то лишайтеся в РПЦ назавжди. Просимо у всіх отців прощення і молимося за вас, дорогі батюшки, словами молитви «ненавидящихъ и обидящихъ насъ прости».

Всім бажаємо провести час Великого посту з користю для душі і без шкоди для тіла.

Прощена неділя 2019 року

прот. Олександр Ярмольчик

прот. Павло Лисенко

Масляна

Масляна, масниця, сирний тиждень, сиропуст - такі різні назви має останній тиждень перед Великим постом. В богослужінні Православної Церкви в цей період вже з'являються великопісні молитви та піснеспіви. Вірні потроху підготовлюються до Великого посту, перший тиждень якого для багатьох проходить дуже аскетично. В народі ж на Масляну влаштовують народні гуляння і це відгомін старезних обрядів зустрічі весни, які шанували наші давні-прадавні предки. Завершується Масляна Прощеною неділею - особливим днем, коли всі вірні намагаються примиритися з ближніми, щоб піст, в який збираємося вступити, дійсно приніс

духовну користь.

   Біля Троїцького храму в селі Пасічна святкування Масляної почалося ще в м'ясопустну неділю. Настоятель храму протоієрей Іоанн Омельчук в черговий раз продемонстрував свої організаторські здібності. Кілька десятків дітей та їхні батьки повеселились на славу.  Через конкурси, квести, рухливі ігри не помітили, як швидко пролетів час. Настала пора обідати, теплий чай з млинцями і куліш, зварений в казані на вогні біля храму, нікого не залишив байдужим. Запах куліша - давньої козацької страви, розвіявся вулицями села і навіть досягнув  околиць Баришівки.  

    А от настоятеля церкви Різдва Богородиці села Перемога протоієрея Олександра Ярмольчика  на святкування Масляної в середу 6-го березня запросили до сільської школи. Свято почалося з молитви, потім отець Олександр звернувся до учнів і вчителів з вітальним словом. Звичайно, були веселі конкурси і благодійний ярмарок. Кошти, виручені з ярмарку, передали для реабілітації маленької односельчанки Діани. Яка ж Масляна без смачного частування? І на останок, усіх учасників свята пригостили духмяними пиріжками.

Священик відвідав Лукашівський НВК

24-го січня 2019-го року настоятель церкви архістратига Михаїла с. Лукаші протоієрей Павло Лисенко завітав до сільського НВК.

Учениця 11 класу Валерія Куценко запросила священика на презентацію своєї дослідницької роботи членів Малої академії наук України з історичного краєзнавства на тему «СПОВІДАЛЬНИЙ СПИСОК – ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ РОДОВОДІВ СЕЛА ЛУКАШІ ХVІІІ – ХІХ ст.»  Настоятель сільського храму приніс з собою сповідальний список – таку собі старовинну рукописну книгу, де переписані всі мешканці села з відмітками про те, що  вони у Великий піст були на Сповіді. Такі списки зшиті у величезну книгу, де зібрані дані про лукашівців за 100 з лишком років, від 1747-го до 1852-го року. В класі зібралися учні й вчителі і перед тим, як Валерія провела презентацію, настоятель ознайомив присутніх з книгою і її вмістом. Священик був приємно вражений довершеністю змістовної дослідницької роботи учениці і тим, що молодь цікавиться  минулим свого народу. Робота Валерії зайняла на районному конкурсі перше місце і тепер буде представлена на обласному. Учні спершу були трохи збентежені присутністю священика в класі, але через якийсь час вже жваво підтримували бесіду. Після уроку кожен міг підійти і власноруч доторкнутися до двохсотрічної сільської реліквії.

Дві парафії Баришівського благочиння вирішили долучитися до Православної Церкви України

"Церковний  розкол - кровоточива рана українського народу", - не раз такі слова можна було почути з уст мирян,  священиків і високоповажних архієреїв.  Якщо за початок відліку брати навіть не 1989 рік, а 1992-й, то цій рані невдовзі виповниться 27 років. Час від часу лунали заяви про бажання вилікувати розкол, а також створити автокефальну Церкву. Такі заяви зігрівали душі багатьох вірян і священиків, що з часом, і в нас як і  в Грузії, Болгарії, Сербії, Румунії чи Польщі буде своя канонічна автокефальна Церква.  Але минулого року в багатьох вірян, а особливо священиків, сподівання, що в УПЦ щиро бажають вилікувати розкол і створити Помісну Церкву, розвіялися, як дим. А так хотілося, щоб наші архієреї взяли участь в Об'єднавчому Соборі, можливо поставили свої умови, внесли якісь зауваження, але на жаль... Вже понад місяць триває перехід парафій з УПЦ до ПЦУ, десь це проходить мирно, а десь втручаються зовнішні нецерковні сили.

На парафіях Бориспільської єпархії також обговорюються питання Томосу і створення Православної Церкви України, десь мляво, а десь надто жваво. Думки людей щодо останніх подій в церковному середовищі України  розділилися. Але на деяких парафіях, не чекаючи зовнішніх впливів, були ініційовані парафіяльні збори, на яких парафіяни разом з настоятелями вирішили майбутнє своїх церковних громад. Щонайменше три громади єпархії збирали з цього приводу парафіяльні збори і відомо, що дві громади вирішили змінити свою підлеглість. Парафіяни церкви с. Перемога Баришівського району і церкви Архістратига Михаїла с. Лукаші Баришівського району заявили, що не підтримують розрив євхаристичного спілкування з Константинопольським патріархатом і, бажаючи залишитися в єдності зі світовим Православ’ям, декларують своє входження до складу канонічної Православної Церкви України. На зборах були присутні представники місцевої влади, щоб засвідчити про законність проведення зборів, в тому числі відсутність сторонніх осіб.

ПЕРЕМОГА Священик з вірянами відвідали будинок пристарілих

14 січня 2019 року, з гостинцями та різдвяними вітаннями, духовні чада протоієрея Михаїла Макеєва настоятеля Свято-Георгіївської церкви с. Селище, завітали в будинок пристарілих і непрацездатних, що знаходиться в с. Перемога Баришівської ОТГ. До святкового дійства долучився місцевий священик настоятель церкви Різдва Богородиці протоієрей Олександр Ярмольчик. До речі, таку Різдвяну акцію проводять вже не вперше. Спочатку в молитовній кімнаті відслужили заздравний молебень, який очолив отець Олександр, йому співслужив диякон Сергій Оберенко. А потім співали колядки, декламували вірші і віншували. Дехто з мешканців будинку не стримував сліз радості. До тих, в кого проблеми з пресуванням, колядники заходили в кімнати.

Завідуюча соціальним закладом Любов Орел радо зустріла посланців отця Михаїла Макеєва.  На Різдвяне свято також прибув й Іван Іванович Кутовий – директор Баришівського районного територіального центру соціального обслуговування.

Святкування Різдва Христового на парафіях Баришівського благочиння

Світлим промінчиком духовного піднесення крізь побутову метушню, політичну напругу і холодну погоду пробиваються в людські серця Різдвяні свята. Майже всі українці, а особливо церковні люди, готуються до свят заздалегідь. Крім того, що вони прибирають і прикрашають свої оселі, готують святкові наїдки, віряни ще й очищають свої душі в Таїнстві Сповіді і причащаються святих Таїн Христових. Адже святу Різдва Христового передує сорокаденний піст, який допомагає християнам глибше осягнути  значення спасенної події – Боговтілення Божого Сина. Народження Спасителя, яке сталося в невеликому юдейському містечку Віфлеємі понад дві тисячі років назад, відлунням урочистих богослужінь і святкових колядок проноситься скрізь: і у  величних соборах, і у сільських церквах, звучить на вулицях міст і сіл, звеселяє і пишні апартаменти і звичайні хати. Особливим трепетом ця подія бринить у серці віруючої людини, адже невимовна милість Божа до людського роду явлена нам у Різдві Христовім.   Жоден народ на землі не оспівав так це світле свято, як українці. Кількасот різдвяних пісень, присвячених Різдву Христовому, є у спадку духовної культури нашого народу. Зазвичай, колядки мали язичеське походження, але під впливом духовних шкіл, де вивчали науку пиїтику (поетика)  - вміння складати вірші, з’являються нові колядки, в яких переповідалась євангельська історія народження Спасителя. На території нинішньої Бориспільської єпархії теж у свій час був духовний учбовий заклад – Переяславський колегіум, заснований у 1738-му році єпископом Переяславським і Бориспільським Арсенієм Берлом. Студентське життя було доволі бідним, що і сприяло до написання цілих різдвяних вистав, щоб на зимових вакаціях (канікулах) обійти заможних міщан, козацьку старшину, купців з Різдвяним вертепом – театралізованим виступом з колядками та віншуваннями. В такий спосіб спудеї (студенти) отримували за свій виступ якісь харчі, а й часом гроші, що трохи звеселяло бідне студентське життя. Можливо і сьогодні десь в храмах лунають колядки, написані колись студентами Переяславського колегіуму, адже у переважній більшості цих різдвяних піснеспівів невідомі ні місце походження, ні автор.

Вікову традицію колядувати в період Різдвяних святок плекають і на парафіях Бориспільської єпархії. І в храмах, і в учбових закладах, і в будинках культури, і в лікарнях,  і в будинках пристарілих, і навіть на вулицях населених пунктів  в ці дні лунають різдвяні колядки. Церковні хори, учні недільних шкіл, або самі священики у співпраці з працівниками закладів культури чи загальноосвітніх шкіл підготували святкові заходи.

В Свято-Успенському храмі смт Баришівки 7 січня після завершення божественної літургії привітали колядками і віншуваннями присутніх учні недільної школи. Вітання від юних колядників в день Різдва Христового приймали прихожани Свято-Георгіївської церкви с. Селище. А підвечір 8-го січня в будинку культури с. Пасічна був проведений Різдвяний фестиваль, організований настоятелем місцевого храму протоієреєм Іваном Омельчуком. На святковому вечері брали участь хорові колективи, церковні хори, учні недільних шкіл. Сільський клуб був наповнений вщерть глядачами з Пасічної, навколишніх сіл і смт Баришівки. Майже двогодинна святкова програма нікого не залишила байдужим. Особливо порадували глядачів колектив з с. Перемога, а також церковний хор з Києва. Під кінець святкового заходу до присутніх з вітальним словом звернувся благочинний церков Баришівського церковного округу протоієрей Любомир Біляк. І на останок отець Іван всіх учасників Різдвяного заходу пригостив солодкими подарунками.