Священик відвідав Лукашівський НВК

24-го січня 2019-го року настоятель церкви архістратига Михаїла с. Лукаші протоієрей Павло Лисенко завітав до сільського НВК.

Учениця 11 класу Валерія Куценко запросила священика на презентацію своєї дослідницької роботи членів Малої академії наук України з історичного краєзнавства на тему «СПОВІДАЛЬНИЙ СПИСОК – ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ РОДОВОДІВ СЕЛА ЛУКАШІ ХVІІІ – ХІХ ст.»  Настоятель сільського храму приніс з собою сповідальний список – таку собі старовинну рукописну книгу, де переписані всі мешканці села з відмітками про те, що  вони у Великий піст були на Сповіді. Такі списки зшиті у величезну книгу, де зібрані дані про лукашівців за 100 з лишком років, від 1747-го до 1852-го року. В класі зібралися учні й вчителі і перед тим, як Валерія провела презентацію, настоятель ознайомив присутніх з книгою і її вмістом. Священик був приємно вражений довершеністю змістовної дослідницької роботи учениці і тим, що молодь цікавиться  минулим свого народу. Робота Валерії зайняла на районному конкурсі перше місце і тепер буде представлена на обласному. Учні спершу були трохи збентежені присутністю священика в класі, але через якийсь час вже жваво підтримували бесіду. Після уроку кожен міг підійти і власноруч доторкнутися до двохсотрічної сільської реліквії.

Дві парафії Баришівського благочиння вирішили долучитися до Православної Церкви України

"Церковний  розкол - кровоточива рана українського народу", - не раз такі слова можна було почути з уст мирян,  священиків і високоповажних архієреїв.  Якщо за початок відліку брати навіть не 1989 рік, а 1992-й, то цій рані невдовзі виповниться 27 років. Час від часу лунали заяви про бажання вилікувати розкол, а також створити автокефальну Церкву. Такі заяви зігрівали душі багатьох вірян і священиків, що з часом, і в нас як і  в Грузії, Болгарії, Сербії, Румунії чи Польщі буде своя канонічна автокефальна Церква.  Але минулого року в багатьох вірян, а особливо священиків, сподівання, що в УПЦ щиро бажають вилікувати розкол і створити Помісну Церкву, розвіялися, як дим. А так хотілося, щоб наші архієреї взяли участь в Об'єднавчому Соборі, можливо поставили свої умови, внесли якісь зауваження, але на жаль... Вже понад місяць триває перехід парафій з УПЦ до ПЦУ, десь це проходить мирно, а десь втручаються зовнішні нецерковні сили.

На парафіях Бориспільської єпархії також обговорюються питання Томосу і створення Православної Церкви України, десь мляво, а десь надто жваво. Думки людей щодо останніх подій в церковному середовищі України  розділилися. Але на деяких парафіях, не чекаючи зовнішніх впливів, були ініційовані парафіяльні збори, на яких парафіяни разом з настоятелями вирішили майбутнє своїх церковних громад. Щонайменше три громади єпархії збирали з цього приводу парафіяльні збори і відомо, що дві громади вирішили змінити свою підлеглість. Парафіяни церкви с. Перемога Баришівського району і церкви Архістратига Михаїла с. Лукаші Баришівського району заявили, що не підтримують розрив євхаристичного спілкування з Константинопольським патріархатом і, бажаючи залишитися в єдності зі світовим Православ’ям, декларують своє входження до складу канонічної Православної Церкви України. На зборах були присутні представники місцевої влади, щоб засвідчити про законність проведення зборів, в тому числі відсутність сторонніх осіб.

ПЕРЕМОГА Священик з вірянами відвідали будинок пристарілих

14 січня 2019 року, з гостинцями та різдвяними вітаннями, духовні чада протоієрея Михаїла Макеєва настоятеля Свято-Георгіївської церкви с. Селище, завітали в будинок пристарілих і непрацездатних, що знаходиться в с. Перемога Баришівської ОТГ. До святкового дійства долучився місцевий священик настоятель церкви Різдва Богородиці протоієрей Олександр Ярмольчик. До речі, таку Різдвяну акцію проводять вже не вперше. Спочатку в молитовній кімнаті відслужили заздравний молебень, який очолив отець Олександр, йому співслужив диякон Сергій Оберенко. А потім співали колядки, декламували вірші і віншували. Дехто з мешканців будинку не стримував сліз радості. До тих, в кого проблеми з пресуванням, колядники заходили в кімнати.

Завідуюча соціальним закладом Любов Орел радо зустріла посланців отця Михаїла Макеєва.  На Різдвяне свято також прибув й Іван Іванович Кутовий – директор Баришівського районного територіального центру соціального обслуговування.

Святкування Різдва Христового на парафіях Баришівського благочиння

Світлим промінчиком духовного піднесення крізь побутову метушню, політичну напругу і холодну погоду пробиваються в людські серця Різдвяні свята. Майже всі українці, а особливо церковні люди, готуються до свят заздалегідь. Крім того, що вони прибирають і прикрашають свої оселі, готують святкові наїдки, віряни ще й очищають свої душі в Таїнстві Сповіді і причащаються святих Таїн Христових. Адже святу Різдва Христового передує сорокаденний піст, який допомагає християнам глибше осягнути  значення спасенної події – Боговтілення Божого Сина. Народження Спасителя, яке сталося в невеликому юдейському містечку Віфлеємі понад дві тисячі років назад, відлунням урочистих богослужінь і святкових колядок проноситься скрізь: і у  величних соборах, і у сільських церквах, звучить на вулицях міст і сіл, звеселяє і пишні апартаменти і звичайні хати. Особливим трепетом ця подія бринить у серці віруючої людини, адже невимовна милість Божа до людського роду явлена нам у Різдві Христовім.   Жоден народ на землі не оспівав так це світле свято, як українці. Кількасот різдвяних пісень, присвячених Різдву Христовому, є у спадку духовної культури нашого народу. Зазвичай, колядки мали язичеське походження, але під впливом духовних шкіл, де вивчали науку пиїтику (поетика)  - вміння складати вірші, з’являються нові колядки, в яких переповідалась євангельська історія народження Спасителя. На території нинішньої Бориспільської єпархії теж у свій час був духовний учбовий заклад – Переяславський колегіум, заснований у 1738-му році єпископом Переяславським і Бориспільським Арсенієм Берлом. Студентське життя було доволі бідним, що і сприяло до написання цілих різдвяних вистав, щоб на зимових вакаціях (канікулах) обійти заможних міщан, козацьку старшину, купців з Різдвяним вертепом – театралізованим виступом з колядками та віншуваннями. В такий спосіб спудеї (студенти) отримували за свій виступ якісь харчі, а й часом гроші, що трохи звеселяло бідне студентське життя. Можливо і сьогодні десь в храмах лунають колядки, написані колись студентами Переяславського колегіуму, адже у переважній більшості цих різдвяних піснеспівів невідомі ні місце походження, ні автор.

Вікову традицію колядувати в період Різдвяних святок плекають і на парафіях Бориспільської єпархії. І в храмах, і в учбових закладах, і в будинках культури, і в лікарнях,  і в будинках пристарілих, і навіть на вулицях населених пунктів  в ці дні лунають різдвяні колядки. Церковні хори, учні недільних шкіл, або самі священики у співпраці з працівниками закладів культури чи загальноосвітніх шкіл підготували святкові заходи.

В Свято-Успенському храмі смт Баришівки 7 січня після завершення божественної літургії привітали колядками і віншуваннями присутніх учні недільної школи. Вітання від юних колядників в день Різдва Христового приймали прихожани Свято-Георгіївської церкви с. Селище. А підвечір 8-го січня в будинку культури с. Пасічна був проведений Різдвяний фестиваль, організований настоятелем місцевого храму протоієреєм Іваном Омельчуком. На святковому вечері брали участь хорові колективи, церковні хори, учні недільних шкіл. Сільський клуб був наповнений вщерть глядачами з Пасічної, навколишніх сіл і смт Баришівки. Майже двогодинна святкова програма нікого не залишила байдужим. Особливо порадували глядачів колектив з с. Перемога, а також церковний хор з Києва. Під кінець святкового заходу до присутніх з вітальним словом звернувся благочинний церков Баришівського церковного округу протоієрей Любомир Біляк. І на останок отець Іван всіх учасників Різдвяного заходу пригостив солодкими подарунками.