Здавна церква була осередком культури та освіти. Ще в часи Київської Русі при храмах та монастирях виникали перші на нашій землі школи, бібліотеки, іконописні майстерні та осередки церковного співу. Антіохійський патріарх Макарій був вельми здивований, коли в православних церквах Гетьманської України побачив парафіян під час служби з молитвословами в руках. Особливо вразило його, що крім чоловіків та юнаків в середині 17 сторіччя в Україні вміли читати навіть жінки. При храмах навіть сільських були школи грамоти, велися літописи та метричні книги. Після 1917 року впровадження християнського виховання в суспільстві заборонялося, на довгих 70 років безбожна влада відмежувала школу від Церкви.
Сучасна Україна і надалі залишається світською державою, проте в школах тепер викладається предмет Основи християнської етики, запрошують священиків на урочистості, свята, виховні години та круглі столи.
Останній дзвоник та випускний вечір - особлива пора для одинадцятикласників, і вже за традицією священики Баришівського благочиння відвідують в ці дні школи або ж випускники приходять на молебень до місцевих храмів. Настоятелі, як правило, звершують молебень, дарують колишнім школярам пам'ятні подарунки і наставляють пастирським словом. "Доросле життя приваблює молодь, яка прагне вирватися з-під батьківської опіки і стати самостійною, непідконтрольною.... Але це омана, доросле життя це не розваги і не вседозволеність, доросле життя це перш за все відповідальність. Я сьогодні взиваю до Господа і прошу, щоб Він вас рясно благословив і допоміг оминути всі спокуси цього світу, бажаю вступити всім у виші і отримавши освіту та стати корисним для суспільства!" - такими словами завершив напутню промову благочинний Баришівського церковного округу протоієрей Любомир Біляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар