Старовинна ікона із зруйнованої Баришівської Спасо-Преображенської церкви тепер перебуватиме в новозбудованому Троїцькому храмі

Перший Спаський храм в Баришівці був збудований в 1740 році. Мешканці Липняків і південної частини містечка складали число парафіян цієї церкви. В 1902 році замість старого і невеличкого храму був збудований новий більш просторий. Місце, де стояла Спаська церква - дворище школи ім. Миколи Зерова. Наприкінці 1930-х церкву розібрали, але деякі святині вдалося врятувати. Ікону святої Трійці з іконостасу взяв на зберігання мешканець Липняків Андрій Митрофанович Чумак. Оскільки образ великого розміру, як для хатньої ікони, то на початку 2000-х ікону передали в лукашівську церкву Архистратига Михаїла.

Напередодні Троїцької поминальної суботи парафіяни лукашівської церкви Архистратига Михаїла передали ікону Святої Трійці із іконостасу, зруйнованої безбожною радянською владою, Спаської церкви в новозбудований Баришівський Троїцький храм. Знаменно ще те, що Троїцька церква стоїть недалеко від того місця, де колись була Спаська церква.

МОРОЗІВКА. Микола Брега досі під забороною від Московського патріархату?

    

   Минуло півроку, як настоятель Морозівської Свято-Успенської церкви Брега Микола Миколайович повернувся в рідний Московський патріархат. Для Миколи Миколайовича це було непросте рішення і через це йому довелося прожити кілька стресових ситуацій, які, по суті, тривають і до тепер. І церковні і політичні антиукраїнські сили «проPRарились» на складній церковній   ситуації в Морозівці, яка власне загострилась після того, як настоятель із частиною парафіян вирішили вийти зі складу Православної Церкви України.

   Але чомусь указ (від 25 березня 2019 року) про заборону у священнослужінні і настоятельстві від митрополита Антонія красується ще до середини лютого на головній сторінці (у розділі документи) офіційного сайту Бориспільської єпархії. Чому не опубліковано указу про прийняття Миколи Миколайовича назад в клір і про поновлення його в настоятельстві, а може такого указу і нема?

    Створюється враження, що людину просто використають, а потім викинуть, як непотріб, адже це в традиціях «русскаго міра».