неділю, 29 червня 2014 р.

Заздравний молебень для наших солдат

28 червня 2014 року на центральній площі Баришівки відбулися проводи бійців національної гвардії  в зону АТО ( антитерористичної операції). Близько 35 чоловік наших земляків відправляться в зону бойових дій на схід України для забезпечення правопорядку. Крім високопосадовців та рідних провести солдат прийшли священики Баришівського благочиння. На центральній площі містечка був звершений заздравний молебень, після якого бійцям роздали молитвослови. "Ми молимося, щоб це безглузде протистояння закічилося як найшвидше, щоб ви всі повернулися додому живими та здоровими. Пам'ятайте про благочестя святих воїнів: Георгія Переможця, Димитрія Солунського, Іоанна Воїна, які незважаючи на військову службу залишалися вірними християнським принципам" - такими словами звернувся до бійців благочинний церков Баришівського округу протоієрей Любомир Біляк.






четвер, 29 травня 2014 р.

135 років Свято-Вознесенській Лук'янівській церкві

Цього року виповнюється 135 років Вознесенській церкві в селі Лук'янівка. З приводу ювілейної дати  29-го травня 2014 року в день Вознесіння Господнього  священики з сусідніх парафій, відслуживши в себе святкові служби, приїхали до Лук'янівки, щоб молитовно розділити радість свята.
Аж шість панотців разом з настоятелем митрофорним протоієреєм Олексієм Борисенком і дияконом відслужили водосвятний молебень і звершили хресний хід.
Також лунали молитви за Україну. З огляду на непросту ситуацію в державі благочинний церков Баришівського округу протоієрей Любомир Біляк у своєму вітальному слові закликав за посилення молитов за нашу Батьківщину.
Церква в Лук'янівці продовжує бути для селян духовним осередком. Невеличкий за розмірами старовинний храм вже кілька поколінь збирає під своїм куполом на спільну молитву в святкові та недільні дні.

пʼятницю, 9 травня 2014 р.

Віряни Баришівського району відвідали Мгарський монастир



9 травня 2014 року близько 20 віруючих з нашого району відвідали чоловічий Спасо-Преображенський Мгарський монастир, що на Полтавщині. Після звершення літургії, братія монастиря відслужила молебень за мир в Україні, а потім ще й заупокійну літію по загиблих воїнах. Насельник монастиря ієромонах Даниїл провів для наших паломників екскурсію по обителі.


середу, 23 квітня 2014 р.

«На дзвіниці дзвони дзвонять великодні голосні…»







Так назвали великоднє свято школярів, що пройшло в дитячій районній бібліотеці.Теплого і сонячного дня - 23 квітня 2014 року, десь по обіді, в читальному залі бібліотеки зібралися школярі, працівники відділу культури та священики Баришівського благочиння. Організувала свято завідуюча дитячою бібліотекою Ольга Іванівна Биба, а виступили з великоднім привітанням учні Баришівського НВК 6-«А» (гімназійного) класу, класним керівником якого є Світлана Анатоліївна Стрельнікова. Школярі розповіли про історію великодніх свят. Починаючи з Вербної неділі і завершуючи днем Світлого Христового воскресіння, учні розказали про значення євангельських подій та про народні звичаї пов’язані з цими святами.







До присутніх з повчальним та вітальним словом звернулися настоятель Свято-Володимирівської церкви с. Дернівка священик Димитрій Прокопенко та благочинний церков Баришівського округу протоієрей Любомир Біляк.









На завершення великоднього свята вихованці гуртка «Українська народна вишивка»,  який діє при Баришівському центрі позашкільної роботи «Мрія» і керівником якого є Лариса Олексіївна Ганжа, продемонстрували свої чудесні роботи, на які без захоплення не можна було дивитись. На завершення вдячні батюшки пригостили учасників свята солодощами.


суботу, 19 квітня 2014 р.

Великоднє привітання благочинного Баришівського церковного округу прот. Любомира Біляка

Щороку, коли настає пасхальна ніч, ми, християни, вітаємо одне одного словами «Христос воскрес!» і отримуємо відповідь «Воістину воскрес!». Що стоїть за цим, всім відомим, привітанням? Традиція? Ні! Це – сповідання віри в те, чого ми не бачили і чому не були свідками, але що надприроднім чином викарбувано в серці кожної людини, яка хоч колись почула Добру Звістку про Спасителя нашого Іісуса Христа. У словах про Христове Воскресіння б’ється пульс всього нашого християнського життя, всі наші радості і болі, сподівання і відповіді на всі питання. Знов і знову вчитуємося в полум’яний заклик апостола Павла: «А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра наша. Але Христос воскрес із мертвих, первісток із померлих» (1 Кор. 15:13-14). Смерть – це те, що чекає і гнітить кожну людину, думки про неї не дають спати, страх перед нею примушує вкладати всі свої сили і ресурси в те, що називають життям. Але чи втече світ від смерті? Чи зрозуміє він, що перед фізичною смертю є ще й духовна смерть, породжена гріхом? Чи збагнув цей світ, що від Бога немає чим відкупитися, але тільки вірою можна догодити Богові? Навіть пожертви на Церкву без віри не принесуть користі жертводавцям. Але Бог каже, що вірою праведник жити буде. І без Воскресіння Христового марна була б наша віра. Із цього Великого дня починається довгий і непростий шлях церковного буття християн. Це день, коли учні Христові посеред свого зібрання побачили знову Христа після розп’яття і почули від Нього: «Радуйтесь!» і почули подих Духа Святого, і наказ: «Йдіть та навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина та Духа Святого». Церква – це всі ми. Всі, хто не може байдуже пройти мимо слабого та хворого, немічного та бідного. Хто не радіє несправедливості та жорстокості, хто не хоче бачити себе і ближніх потопаючими в гріхах образи та заздрості, егоїзму та сріблолюбства, похоті та гордині. Саме у Воскресінні Христовому наша надія – воскреснути разом зі Спасителем від смерті духовної, яку нам приготував князь світу цього – диявол. Разом із Христом, у Ньому Самому перебуваючи, ми можемо причаститися життя вічного, радіти радістю, що є не від світу цього. І цю тиху, невимовну радість християни трепетно зберігають увесь рік, аби наступного року знову запалити пасхальну свічу і піднести подячну молитву Богові за Його Сина, який став Людиною, пройшов земний шлях трударя і проповідника, був зраджений і катований, розіп’ятий на хресті і помер як Агнець Заклання, благаючи Отця про прощення людства, яке не відає, що творить. Саме воскресіння Христове було дороговказом для тисяч християн-мучеників, які за свою віру йшли на тортури і смерть, бо вони знали, що попереду їх чекає життя вічне з Тим, хто смерть подолав Своєю смертю. Це надихнуло святителя Іоанна Золотоустого до таких величних слів: «Сьогодні Господь зруйнував ворота пекла і обличчя смерті знищив. Але що я кажу, обличчя смерті? Навіть саме ім’я смерті змінив: вона тепер називається вже не смертю, але упокоєнням і сном». Радіймо,браття і сестри, в цей пасхальний день нехай нашій радості не завадить ніщо земне і тимчасове. Не будемо втрачати надії на благословення Господнє, не припинимо наших подячних молитов Творцеві за всі Його милості до нас, відкриємо наші серця до справ любові та милосердя! Нехай Господь наш Іісус Христос поєднає те, що роз’єднано нами, людьми, через гріхи наші. Ці світлі весняні дні нагадують нам, що «пасха» дослівно означає «перехід». А христова Пасха – це найрадикальніший від створення світу перехід від смерті до вічного життя. У цьому її незгасна новизна, її спонукання до кожного з нас – плекати в собі талант відкриття нового світу, «нового Єрусалима, що сходить з неба (Одкр. 21:2). Свій перехід до «нового Єрусалима», до вічного Небесного Царства, християни розпочали з події воскресіння Христа із мертвих, зі здійснення християнської місії в світі, що заблукав серед спокусливих матеріалістичних доктрин. Старий світ злякався шляху вперед, бо втратив віру. Відтак його вражена уява почала продукувати в масовій свідомості образи майбутніх екологічних катастроф, воєн цивілізацій, демографічних потрясінь. А порятунок від криз і катастроф почали шукати в зупинці прогресу або й у поверненні назад. Страх змін спонукав і багатьох наших співвітчизників шукати порятунку в минулому від такого непевного майбуття. Їхня ностальгія виростає з недовіри до Божого Провидіння. Дехто воліє сховатися від своєї пасхи у примарному світі зниклих імперій, посеред пропаганди мовної теми, розділень і федеративних утворень нових держав в Україні, підступної омани історичних міфів, викликаючи з минулого привиди всевладних спецслужб. Ось тут із запліснявілих закутків забуття і виринають на світ політичні шахраї, щоб поживитися на заляканому натовпі. Господь очікує від кожного з нас, християн, мужності, рішучості, наполегливого протування в майбутнє. Нині визначальними для духовного зцілення суспільства стають приклади жертовної любові до ближнього, до свого народу й держави, досвід самостійної та послідовної політичної діяльності, чесного підприєм- ництва, безкомпромісного захисту справедливості в парламенті, в суді, на майданах, а коли вимагають обставини - силового протистояння насильству. Народжене в імперії зла, старше покоління і сучасна молодь нехай моляться за прихід в нашу дійсність духовно здорових молодих лідерів, здатних на творчу працю, неординарні рішення, непохитну мужність у боротьбі за своє право вибору. «Коли хтось у Христі, той – нове створіння (2 Кор. 5:17), – зауважує до коринфян апостол Павло. А далі тріумфально проголошує: «Старе минуло, настало нове» (2 Кор. 5:17). Хай же пасхальні дні допоможуть нам відчути настання нового світу, відкритого через Христа, як всепереможну реальність нашого життя. І нехай Христова Пасха сповнить кожного з нас, християн, обнадійливим відчуттям власного переходу в новий Єрусалим – переходу, що починається з великих і малих перемог над примарами минулого, над власним страхом, над спокусою втечі від боротьби зі злом. Нехай «нові бурдюки» (міхи, в яких у старовину зберігали молоде вино) (Мт. 9:17) наших душ щедро наповнюються «новим вином» (великодній канон, ірмос 3) євхаристійного єднання з воскреслим Спасителем. Христове воскресіння чинить нас нездоланними для всіх супротивників – і піднебесних демонів зла, і їхніх вільних чи невільних поплічників у людській спільноті. Ми нерепеможні, доки живемо з Христом і в Христі, доки керуємося святим Євангелієм, доки маємо Церкву як найвищу реальність здійснення благодатної присутності спасительної сили в нашому житті. І нехай це пасхальне переживання непереможної радості буде для всіх нас джерелом сили до подолання повсякденних спокус, порадою в пошуку виходу з життєвих криз, зброєю в боротьбі з цинічними спробами різного роду шахраїв від політики і релігії заволодіти нашими душами й звести нас на манівці. Хай силою перемоги відлунюють не лише в ці святкові дні, а й у кожен день нашого життя щасливі слова вітання: – Христос воскрес! – Воістину воскрес! 
Протоієрей Любомир БІЛЯК, благочинний Баришівського округу

понеділок, 31 березня 2014 р.

Відбулося зібрання духовенства Баришівського благочиння








31 березня 2014 року в Свято-Успенській церкві смт Баришівка відбулося зібрання духовенства. Безумовно, однією з провідних тем обговорення між священиками стала тривожна ситуація в нашій державі. Благочинний церков Баришівського округу прот. Любомир Біляк ознайомив священиків з додатковими молитовними проханнями за мир і спокій в державі на сугубій єктенії, які рекомендовані єпархіальним керівництвом. Духівник духовенства прот. Михаїл Макеєв, за великопісною традицією, провів Сповідь для священиків.


неділю, 16 лютого 2014 р.

В Баришівці вшанували пам'ять загиблих воїнів-інтернаціоналістів




Гірка пам'ять війни, вона ніколи не згасне, спомин про неї ятрить мозок, бентежить душу вже на протязі чверті століття.

В цьому році випала 25-та річниця з дня виведення радянських військ з Афганістану. З нагоди цієї дати в селах Баришівського району були проведені круглі столи за участю ветеранів – «афганців», педагогів, учнів та священиків. В Баришівському районі діє «Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)», яку очолює полковник запасу С.М. Рощин. Ця організація об’єднує понад 70 колишніх солдатів, які служили в гарячих точках планети. Стараннями керівника спілки  в центрі Баришівки біля меморіалу 14 лютого 2014 року відбувся поминальний захід. Пом'янути полеглих земляків прийшли ветерани воїни-інтернаціоналісти, представники влади, громадські діячі, вчителі, учні, журналісти та священики.

Заупокійну літію очолив благочинний церков Баришівського округу протоієрей Любомир Біляк. Після чого присутні поклали квіти і встановили запалені свічки біля пам’ятної стели.

«Посивіли завчасно хлопці-афганці ще й до нині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль один одного. Їм досі важко повертатися до цих чорних сторінок свого життя, та ще важче вирвати їх, знищити і забути» - такими словами звернувся до присутніх отець Любомир.