неділю, 26 листопада 2017 р.

Забуттю не підлягає

  Трапляються в історії парадокси, коли менша за чисельністю і слабша армія перемагає потужнішого ворога, коли найбільш безпечний і технічно оснащений лайнер тоне в першому ж своєму плаванні і коли працьовиті селяни на родючій землі помирають з голоду...
   Штучний голод 1933-32 року - найбільша трагедія українського православного народу. Від Збруча, де тоді починалась Радянська Україна, аж до Кубані, де були численні поселення українців, пронісся чорною смугою навмисно влаштований радянською владою голодомор... 
   Ця страшна трагедія не оминула Середнє Подніпров'я, де розкинувся Баришівський край. За офіційними підрахунками майже 6 тисяч селян померли голодною смертю в населених пунктах Баришівського району в страшному 1933 році. Деякі села не постраждали від голоду, вистачало мудрості місцевій владі врегулювати відбір зерна в селян, а деякі  села зазнали розгулу "червоної мітли"- активістів, які забирали не лише зерно і харчі, а навіть хатнє начиння, одяг та весь сільський реманент ...
   Щороку священики Баришівського благочиння беруть участь в громадських пам'ятних акціях, та проводять свої молитовні заходи в межах своїх парафій.

БАРИШІВКА В п'ятницю в обідню пору з ініціативи директора Баришівської централізованої бібліотечної системи Пацаловської Галини Василівни, в приміщенні читального залу районної бібліотеки пройшов скорботний захід з нагоди вшанування жертв Голодомору і політичних репресій. Крім працівників бібліотечних установ в заході взяли участь священики Баришівського благочиння. По завершенні пам'ятної зустрічі священики прочитали молитву за жертв Голодомору і репресій.



В суботу перед вечірнім богослужінням   в Свято-Успенському храмі благочинний церков Баришівського округу протоієрей Любомир Біляк провів заупокійну літію за жертв "от глада погибших, от безбожних властей убієнних". Отець благочинний зазначив: "Голодомор, який мав місце в 1930-х роках, ніколи не стане для України лише епізодом історії. Народ, який не хотів йти в комуністичну стайню, а хотів жити вільно, за це страждав і став жертвою насильства."



ДЕРНІВКА  25 листопада 2017 року у зв'язку з Днем пам'яті жертв Голодомору в храмі святого Володимира Великого
 с. Дернівка було відслужене заупокійне богослужіння.   
    Настоятель храму священик Димитрій Прокопенко  від себе додав: "В бутність мого сумісного служіння  ще в с. Веселинівка, я застав живого свідка, який пережив ці страшні події. Це була бабуся Євдокія. В їх сім'ї було шестеро дітей. Вона маленькою запам'ятала, як по хатам ходили деякі односельці, так звані комсомольці, і шукали скрізь їстівні запаси, які нещадно забиралися. Коли ця смертельна бригада після обшуку вже збиралася покинути їх помешкання, один з активістів-нелюдів промовив: "Погано, товариші, шукали! Ось мішок пшениці знайшов!" Мати кинулася до ніг, благаючи пощадити дітей. Він грубо відштовхнув її чоботом. Згодом одна дитина загинула з голоду.
   Ще коли я йшов вчитися в семінарію, мені давав настанови старенький священник о. Михайло Бойко. Він зі сльозами розповідав, як вони, живучи на Полтавщині в 1932 році (їх у матері було п'ятеро), в холодній хаті взимку, почали пухнути з голоду. Матір, щоб не бачити смерті дітей, лягла на лавку, закрила очі і почала молитися, щоб померти першою. І тільки чудо Небесне врятувало їх. 6 січня, напередодні Різдва Христового, їх батько священик Павло Бойко несподівано повернувся з сталінського концтабору. І десь по дорозі він роздобув горщик куті. Згодом голова сільради зглянувся над багатодітною родиною, визвав матір і таємно їй сказав: "Краще їдьте з нашого села, бо вашого чоловіка хочуть вбити." Батько забрав всю сім'ю в с. Розльоти Сумської області, де влаштувався на крейдову шахту, і таким чином сім'я врятувалася.



    Треба зробити все можливе, щоб така злочинна ідеологія, як комунізм і подібні їй, які повстають проти вчення Христового, ніколи не панували над розумом і серцями людей. і такі трагедії більше ніколи не повторювалися. Нехай Господь прийме в райські обітелі душі жертв Голодомору, а нас живих навчить любити один одного."


ЛУКАШІ В суботу 25 листопада настоятель церкви  архістратига Михаїла протоірей Павло Лисенко разом з парафіянами долучилися до всеукраїнської акції "Запали свічку". На сільському кладовищі, де покояться останки 750 заморених голодом лукашівців, біля пам'ятного хреста була звершена заупокійна літія і запалені свічки в пам'ять про цю страшну трагедію.



ПАСІЧНА Зовсім поряд з районним центром знаходиться с. Пасічна, лихоліття 1932-33 років не обійшли стороною це невеличке село. За офіційними підрахунками з голоду в селі померло понад 200 селян. Настоятель Троїцької парафії протоієрей Іван Омельчук в неділю 26 листопада по завершені божественрої літургії звернувся до присутніх зі скорботним словом в пам'ять про заморених голодом односельчан "...благаємо Господа, щоб ця страшна біда ніколи не повторилася на нашій землі знову", завершив своє звернення отець Іван.


ПЕРЕМОГА В п'ятницю 24 листопада настоятель церкви Різдва Богородиці протоієрей Олександр Ярмольчик, разом зі школярами та педагогами сільської школи звершив заупокійну літію на кладовищі, де встановлений пам'ятник жертвам Голодомору.


середу, 22 листопада 2017 р.

Перемога. Освячення каплиці на честь св. ап. Іоанна Богослова



День, 22 листопада 2017 року, виявився по-осінньому похмурим та прохолодним, але це не стало на заваді для кількох десятків вірян, які прийшли на освячення новозбудованої каплиці.
В селі Перемога Баришівського району поблизу кладовища,  яке знаходиться в місцевості зване в народі Березняк, з благословення високопреосвящейннішого Антонія митрополита Бориспільського і Броварського, було звершене освячення каплиці на честь святого апостола Іоанна Богослова. Ктитором каплички  став фермер Василь Іванович Беззубий, бажаючи в такий спосіб вшанувати пам'ять своїх рідних,  які спочивають на тому кладовищі. Відтак тепер зможуть усі бажаючі в каплиці помолитися за упокій своїх спочилих родичів.Чин освячення каплиці очолив благочинний церков Баришівського церковного округу протоієрей Любомир Біляк Йому співслужили священики району. Після завершення освячення благочинний звернувся з подячним словом до ктитора Василя Івановича Беззубого і до всіх, хто допоміг йому втілити благий задум. "Тепер ваш куток Березняк буде мати свою святиню, де не лише можна здійснювати заупокійні молитви, але, при будь-якій нагоді, зібратися разом зі своїм настоятелем для спільної молитви", -  підсумував отець Любомир.