понеділок, 30 грудня 2013 р.

Добрі справи відкривають шлях до Бога



В с. Перемога Баришівського району  знаходиться стаціонарне відділення для постійного та тимчасового проживання одиноких та непрацездатних громадян і людей похилого віку. 47 знедолених мешканців району (24 жінки і 23 чоловіки) знайшли тут притулок, тепло і турботу з боку держави і обслуговуючого персоналу.

 

Настоятель храму Різдва Богородиці с. Перемога протоієрей Олександр Ярмольчик вже понад 15 років духовно опікується мешканцями закладу. Завдяки цьому, хворі мають можливість причаститися Святих Таїн кілька разів на рік прямо в стінах закладу. Ось і вранці 30 січня 2013 року, в дні Різдвяного посту, до Сповіді і Причастя приступило 28 чоловік.

Ближче до обіду з гостинцями і молитвою сюди  завітали священики із різних парафій Баришівського благочиння. Благочинний протоієрей Любомир Біляк, протоієрей Павло Лисенко - настоятель храму архістратига Михаїла с. Лукаші, священик Віктор Філоненко -   настоятель Свято-Пантелеймонівської парафії смт Баришівка привезли продукти та гостинці, зібрані небайдужими парафіянами.

Завідуюча закладом Орел Любов Леонідівна ознайомила священиків з умовами проживання непрацездатних та пристарілих, розповіла про проблеми і труднощі,  про благодійників, які допомагають притулку.

Після передачі гостинців  в найбільшій залі зібралися мешканці притулку, де священики звершили заздравний молебень. Молились не лише за пристарілих, хворих і одиноких, а й за працівників закладу.
А працює в стаціонарному відділенні 30 чоловік, така кількість людей просто необхідна, адже майже всі підопічні мають проблеми з самостійним пересуванням, а 11 взагалі лежачі.
В бесіді з мешканцями закладу боляче було дізнаватися, що в багатьох пристарілих живі діти. У вітальному слові отець Любомир побажав всім гарно провести Різдвяні свята і ніколи не відчувати нестачу уваги та любові від оточуючих.

понеділок, 23 грудня 2013 р.

Відбулося зібрання духовенства Баришівського благочиння

  В понеділок, 23 грудня 2013 року, з благословення Високопреосвященнійшого Антонія митрополита Бориспільського і Броварського, в Свято-Успенській церкві смт Баришівка відбулося зібрання духовенства Баришівського благочиння.
духовенство Баришівського благочиння звершує заупокійну літію

Спочатку священики відслужили заупокійну літію, поминаючи вихідця з Баришівки архієпископа астраханського Анастасія (Братановського-Ро­маненка) (див. нижче історичну довідку). 
очолив заупокійну літію благочинний протоієрей Любомир Біляк

   Після заупокійної літії  благочинний протоієрей Любомир Біляк ознайомив священиків з розпорядженнями Високопреосвященнійшого Антонія митрополита Бориспільського і Броварського щодо упорядкування новоутвореної Бориспільської єпархії. 
прот. Михаїл Макеєв проводить загальну Сповідь

   Також для духовенства була проведена Сповідь, яку звершив духівник Баришівського благочиння протоієрей Михаїл Макеєв.


історична довідка

Архієпископ АНАСТАСІЙ (Братановський-Ро­маненко Андрій Семенович)
(народився 16.10.1761, містечко  Баришівка Київського полку, згодом Переяславського повіту Полтавської губернії, тепер м. Київської обл. – упокоївся 09.12.1806, м. Астрахань, Росія) – церковний діяч, письменник, проповідник, архієпископ.
Син протоієрея. Освіту здобув у Переяславській духовній семінарії. По закінченні навчання (1782) викладав словесність і латину в Сєвській духовній семінарії. 1783 перебрався до Вологди, де архієреєм був його дядько Іриней (Братановський). Той влаштував небожа вчителем риторики, піїтики, історії й географії в місцевій семінарії. Від природи скромний, зосереджений і релігійний, А. виявив схильність до чернецтва, про що й заявив дядькові. Однак той, знаючи з досвіду труднощі чернечого життя, відмовив у проханні, більше того, перевів родича вчителем у віддалену Кирило-Білозерську монастирську семінарію. Але пробув А. там недовго. Слух про його неабиякий талант проповідника досяг С.-Петербурга. 1790 молодий викладач був викликаний митрополитом Гавриїлом до столиці й призначений учителем красномовства в Олександро-Невську семінарію, що мала статус вищого навчального закладу. Там у черв. 1790 прийняв чернечий постриг. Поряд із вчителюванням виконував обов‘язки катехізатора, потім законовчителя в кадетському шляхетському корпусі. У верес. 1792 уведений у сан архімандрита Зеленецького монастиря. 1793 призначений придворним проповідником. За видатні ораторські здібності А. називали «російським Массільйоном», порівнюючи із знаменитим французьким проповідником. Розповідали, що цариця Катерина ІІ, вислухавши А. у придворній церкві, запрошувала його повторити проповідь у своєму кабінеті. Вона ж говорила про нього: «Анастасию должно или подражать или превзойти, но ни то, ни другое невозможно». Для своїх проповідей вибирав переважно абстрактні теми – про безсмертя душі, божий промисел, віру, благочестя тощо, спрямовуючи їх проти матеріалізму. В проповідях викривав крайнощі в розумовому і моральному розвитку тодішнього суспільства, вважаючи, що вони йшли врозріз із євангельським ученням. Особливу увагу звертав на невір‘я, яке виявлялося в теоретичному й практичному порушенні істин християнської релігії під впливом вчення французьких енциклопедистів. Виступав за підкорення розуму вірі й приборкання чуттєвості. Був знавцем і шанувальником церковних співів. 1794 обраний членом Російської академії. 1795 став настоятелем Сергієвої пустині. На вимогу імператора Павла І склав «План для преобразования духовных училищ», за що нагороджений алмазною панагією. З 1796 – архімандрит Московського Новоспаського монастиря, член Св. Синоду і законовчитель кадетського корпусу. 1797 хіротонісаний на єпископа Могилівського і Мстиславського. У верес. 1801 уведений у сан архієпископа. 1805, з огляду на слабке здоров’я, попрохав переведення на південь і був призначений архієпископом Астраханським і Кавказьким. На цьому служінні й помер від спадкових сухот. А. була присвячена епітафія: Друг добродетели, друг правды, пастырь стада / Он бедным помогал и сирых был отрада. / Примерну жизнь ведя, любил благотворить ,/ И утешителем всегда несчастным быть! / Но ах! Жестокая смерть уже его сразила / Се Анастасия печальная могила!…
Пр.: Dе соnсіоnum de dispotini­bus­formandis in jusum juventutis (Трактат о расположении проповедей). – М., 1806; Толкование на Евангелие от Иоанна (незакінч.). Пер.: Предохранение от неверия и нечестия, здравым расудком, совестью и опытом доказанное. – СПб., 1794; Плач Иеремии, соч. Арнода. – СПб., 1797; Истинный Мессия или доказательство пришествия Иисуса Христа и его Божества. – М., 1801, 1851; Опыт и совершенство, из Формея. – СПб., 1805; Исследование свойства субботы и покоя нового завета, соч. Кондееля. Зб. промов: Поучительные слова. – 1796–1807 (4 ч.), перевид. 1850 (1 т.). Промови: При вступлении в должность законоучителя при кадетском корпусе – СПб., 1792; В день рождения Екатерины ІІ. – СПб., 1792; В день Преображения Господня. – СПб., 1792; В кавалерийский праздник св. Георгия. – СПб., 1792; В день тезоименитсва в. кн. Елизаветы Алексеевны. – СПб., 1793; На погребение гр. Остермановой. – СПб., 1793; При выпуске кадетов. – СПб., 1793; В день рождения в. кн. Марии Федоровны. – СПб., 1794.; На погребении д. т. с. И.И. Бецкого. – СПб., 1795; На погребении сен. А.А. Нарышкина. – СПб., 1795; В день тезоименитсва в. кн. Анны Павловны. – СПб., 1795; При выборе судей. – М., 1802; При восстановлении в Белоруссии Могилевской губернии. – СПб., 1802. Канти: Все на свете превратно; Коль славен наш Господь в Сионе (поклад. на музику композитором Д.С. Бортнянським). Молебінь: Про сходження на престол імператора Олександра І (1801). Можливо, в рукописах залишилися й інші твори, тому що незадовго до смерті А. писав своєму другу: «Есть у меня мои труды, но иные не выправленные, другие не оконченные, третие не переписаны, Бог знает, приведу ли к концу недоконченные».
Літ.: Павловский, 1912. – С. 6-8; Павловский, 1914. – С. 123; Іменний Звід…, 2005. – С. 27-29; ВПЄ. – 2007. – № 1 (61). – Січ.
О. А. Білоусько.

четвер, 19 грудня 2013 р.

День пам'яті святителя Миколая



Безумовно, одне з найулюбленіших свят дітвори – день пам’яті святителя Миколая Чудотворця. Вже стало традицією для священиків Баришівського благочиння в ці святкові дні відвідувати школи, садочки, дитячі будинки. Крім святкових подарунків, священики звертаються до діток з духовним повчанням. Часом спілкування пастиря з молодим поколінням переростає в цікаву бесіду. Ось, наприклад, учні школи чи вихованці садочків зі захватом розповідають про свій невеличкий духовний досвід, коли скажемо, була вислухана їхня молитва чи відчута Божа поміч в якусь скрутну хвилину.
  Напередодні свята 18 грудня благочинний церков Баришівського благочиння протоієрей Любомир Біляк в Баришівській загальноосвітній  школі № 2 провів урок Християнської етики.
На це заняття зійшлися учні п’ятих класів, а їх в школі аж три. Отець Любомир розповів про Святителя Миколая, про його життя і подвиги, пояснив, чому святитель Миколай є улюбленим святим не тільки для дітей, а і для дорослих.  Учні п’ятих класів вже півроку вивчають Основи Християнської етики, слід зауважити, що цей предмет викладає парафіянка баришівської         Свято-Успенської церкви Лариса Володимирівна Шабат. Наприкінці зустрічі отець Любомир заповів учням, щоб  отримані знання на уроках Християнської етики вони застосовували у власному житті.
   В день свята 19 грудня настоятель церкви Різдва Богородиці села Перемога протоієрей Олександр Ярмольчик відвідав сільську школу і дошкільний заклад. Традиційно дітки готують на честь святителя Миколая виступ, а священик звертається до дітей з повчальним словом і вручає подарунки. Подібна зустріч з вихованцями садочку і учнями сільської школи в день свята відбулася в селі Лукаші. Настоятель храму архістратига Михаїла протоієрей Павло Лисенко також завітав до діток з подарунками. Учні приготували виступ з віршиками та піснями про святого Миколая. А в селі Дернівка, навпаки, священик запросив діток на свято святителя Миколая до церкви. Оскільки дернівська Свято-Володимирівська церква знаходиться поруч зі школою, то учні прийшли до храму, де їх і привітав настоятель ієрей Димитрій Прокопенко.
Святитель Миколай є втіленням усіх євангельських чеснот, наш небесний заступник, взірець для наслідування. Православний люд здавна поважає і любить цього святого, не дарма і храми наші в цей день наповнюються більше ніж зазвичай. Дякувати Богу, що тепер у священиків є можливість проповідувати не тільки у своїх  церквах, а й відвідувати  школи з повчальним словом.

середа, 13 листопада 2013 р.

Молитва за сиріт України

10 листопада 2013 року, за благословінням блаженнійшого Володимира митрополита Київського і всієї України, священики Баришівського благочиння  долучилися до відзначення Дня молитви за сиріт.  В наших храмах були звершені молебні за знедолених діток.

Духовну та моральну підтримку сиротам, через піднесенні до Господа молитви, було звершено в дитячому будинку "Родина в с. Сезенків. Цього дня до малечі завітали благочинний прот. Любомир Біляк та настоятель церкви Різдва Іоанна Хрестителя свящ. Михаїл Тарасенко. Священики звернулися до Бога з молитвою про влаштування життя осиротілих та покинутих дітей.

субота, 5 жовтня 2013 р.

Вічна пам'ять

На 61 році свого життя 4 жовтня 2013 року упокоївся заштатний священик Баришівського благочиння ієрей Василій Кость.

    Народився отець Василій в 1953 році в с. Смеречка Старосамбірського району Львівської області. Після закінчення середньої школи і навчання в ПТУ, служив в рядах радянської армії. В 1978 році Василь Кость одружився з Марією, згодом в них народилось аж три сини, старший Василь, пішов стопами батька - став також священиком.
    В 1990 році Василя Костя було рукопокладено у священика. Свій пастирський шлях почав у Житомирській єпархії, служив на різних парафіях Малинського, Баранівського, Чуднівського районів. З листопаду 2002 року отець Василій служив в Баришівському благочинні Київської єпархії, спочатку в с. Селичівка, а згодом став настоятелем церкви Різдва Іоанна Хрестителя с. Сезенків. Де б він не служив всюди оздоблював храм своїми руками, адже у батюшки був природний хист до різьблення по дереву. Іконостаси, різьблені кіоти ікон, хрести - роботи рук отця Василія прикрашають різні храми по сей день. В 2006 році через важкий недуг ієрея Василія Костя почислили за штат.
    4 жовтня 2013 року під час загострення важкої недуги отець Василій мирно почив у себе дома в с. Сезенків. 5 жовтня отця Василя поховали. На похорон з'їхалися священики з навколишніх парафій і навіть знайомі панотці з інших єпархій. Чин священицького похорону очолив протоієрей Любомир Біляк благочинний Баришівського церковного округу.
    Поховали ієрея Василія в с. Бзів Баришівського району біля східної стіни церкви святителя Миколая, настоятелем якої є старший син покійного батюшки.

пʼятниця, 4 жовтня 2013 р.

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній провів зібрання благочинних новоутвореної Бориспільської єпархії

1 жовтня, в Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, керуючий справами Української Православної Церкви, провів зібрання благочинних Бориспільської єпархії.
Відкриваючи зустріч, Його Високопреосвященство зачитав рішення Священного Синоду УПЦ від 25 вересня 2013 року, про утворення Бориспільської єпархії (журнал №58), охарактеризував сучасний стан церковного життя та зосередив особливу увагу на якостях, необхідних для повноцінного виконання обов’язків благочинного.
Після обговорення робочих питань митрополит Антоній окреслив коло завдань, які священноначалля Української Православної Церкви ставить перед благочинними. 

http://brovary-orthodoxy.org.ua/index.php/uk/news/1-latest-news/817-2013-10-01-19-13-05.html

середа, 25 вересня 2013 р.

Створена Бориспільська єпархія

Ж У Р Н А Л  №58
ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
від 25 вересня 2013 року 

У засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира –

СЛУХАЛИ:
Інформацію Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира про розподіл Київської єпархії.

УХВАЛИЛИ:
1. Утворити Бориспільську єпархію, виділивши її зі складу Київської єпархії.
2. До складу Бориспільської єпархії віднести Баришівський, Бориспільський, Броварський, Вишгородський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький та Яготинський райони Київської області.
3. В складі Київської єпархії залишити місто Київ, Васильківський, Бородянський, Іванківський, Києво-Святошинський, Макарівський, Обухівський, Поліський та Фастівський райони Київської області.
4. Єпархіальному архієрею Бориспільської єпархії мати титул «Бориспільський і Броварський».
5. Керуючим Бориспільською єпархією призначити Преосвященного митрополита Бориспільського Антонія, звільнивши його з посади вікарія Київської Митрополії.
6. Преосвященному єпископу Феодосію (Снігірьову), вікарію Київської Митрополії мати титул «Боярський».

Про що надіслати відповідні Укази.

інформація зі сайту:  http://orthodox.org.ua/

четвер, 25 липня 2013 р.

Круглий стіл з нагоди 1025-ї річниці Хрещення Київської Русі


25 липня в приміщенні Малої зали Баришівської районної держадміністрації відбувся духовно-просвітницький захід з нагоди ювілейної дати. Тема круглого столу "Християнські цінності: історія і погляд у ІІІ тисячоліття". В цьому ювілейному заході взяли участь: представники влади, духовенство, вчителі, громадські активісти. Доповідачі зробили екскурс в історію княжої доби, відзначили важливість "Володимирового Хрещення" і в далекі часи і для сьогодення, для держави в цілому і для нашого краю зокрема. Також були висвітлені проблеми християнської освіти в школах. Присутні мали змогу послухати церковні піснеспіви у виконанні хору Свято-Успенської церкви смт Баришівки, а також патріотичну пісню "Київська Русь", яку виконав директор РБК В.Г. Кулик. 

четвер, 11 липня 2013 р.

нагородження прот. Михаїла Макеєва патріаршою нагородою

 9 липня 2013 року в м. Київ  в Свято-Пантеліновському монастирі у Феофанії настоятель Свято-Георгієвської церкви с. Селище прот. Михаїл Макеєв був нагороджений митрополитом Володимиром правом носіння другого хреста з прикрасами за багатолітнє пастирське служіння.

православна громада с. Сезенків відсвяткувала храмове свято

7 липня 2013 року в день Різдва святого Іоанна Хрестителя по завершенні божественної літургії був відслужений соборно водосвятний молебень і освячений накупольний хрест.

понеділок, 3 червня 2013 р.

Ювілеї в с. Селище



    Ювілей – важлива віха в житті людини, прекрасна нагода озирнутися на пройдений шлях і зроблені справи.  2 червня 2013 року в с. Селище Баришівського району, що на Київщині відзначали аж 4 ювілеї.  В цьому році Свято-Георгіївському храму виповнилося 100 років, а його настоятелю митрофорному протоієрею Михаїлу Макеєву 80 років з дня народження, а також два ювілеї його пастирського служіння: 55 років перебування в священному сані і 50 років настоятельства в с. Селище.
     З нагоди ювілеїв в Свято-Георгіївський храм прибув і тут звершив божественну літургію  архієпископ Яготинський Серафим. Владиці Серафиму  співслужили: ювіляр - о. Михаїл, а також благочинний церков Баришівського благочиння прот. Любомир Біляк та інші священики з сусідніх парафій. Владика Серафим привіз частиці св. мощей вел.муч. Пантелеймона, рівноап. Марії Магдалини і прп. Іова Почаївського, всі присутні в храмі мали змогу прикластися до святинь.
   Отця Михаїла відзначено патріаршою нагородою – правом носіння другого наперсного хреста. Також з рук владики Серафима отримали церковні ордени і відзнаки благодійники і парафіяни храму.  
   Розділити радість свята і помолитися в храмі   зійшлося кількасот вірян. Після завершення літургії владикою Серафимом був зачитаний вітальний адрес ювіляру, в якому підкреслювались  пастирські риси отця Михаїла. На завершення, ювіляр – прот. Михаїл Макеєв  подякував всім присутнім за вітання і спільну молитву.

фоторепортаж прот. Любомира Біляка

середа, 15 травня 2013 р.

До 1025-ї річниці хрещення Київської Русі



В загальноосвітніх школах Баришівського району були проведені відкриті уроки-лекції присвячені до 1025-ї річниці хрещення Київської Русі. На ці уроки були запрошені священики нашого благочиння. Панотці розповіли про значущість тої події для нашого народу. Благодатні наслідки "Володимирового хрещення" - писемність, архітектура, культура, міжнародна дипломатія і найголовніше спасительна віра в Ісуса Христа вивела наших пращурів з темряви язичництва. І сьогодні ми також сповідуємо ту віру, яку благовірний князь Володимир Великий приніс на наші землі. Зокрема в Лукашівському НВК прот. Павло Лисенко провів відкритий урок в режимі питання-відповідь. Учні добре знають історію своєї держави і належно оцінюють велечезний вклад київського князя Володимира Великого.  
настоятель сільського храму прот. Павло Лисенко

учні і вчителі Лукашівського НВК на відкритому уроці

Паломництво по святих місцях Чернігівщини

    14 травня 2013 року прочани з Лукашів та Баришівки відвідали Свято-Троїцький Густинський жіночий монастир. Історія обителі нараховує понад 400 років. За цей період монастир тричі закривався і тричі відроджувався. В народі цей монастир називали "Малою Лаврою", а в давнину, коли ця обитель була ще чоловічою. тут доживали віку пристарілі козаки війська запорізького. Також історія цього монастиря пов'язана з відомими іменами давніх шляхетних родів: Самойловичів, Горленків, Мазепи. Під Троїцьким собором знаходиться усипальниця роду Горленків. Зокрема там поховані батьки святителя Іосафа Білгородського (Горленка).

головний храм монастиря - Троїцький собор

усипальниця Горленків під Троїцьким собором  

загальне фото
    Наших паломників сестри монастиря прийняли дуже тепло. Після служби ми мали змогу поспілкуватися з матінкою Вірою - настоятелькою монастиря, потім монахиня Магдаліна провела нам екскурсію по обителі. Також нас пригостили монастирським обідом.


Успенський храм збудований на кошти Івана Мазепи

витончений стиль українського бароко
монастирські будівлі
    Настрій прочан був піднесений і по дорозі додому ми заїхали до однієї святині. В Бобровицькому районі, що на Чернігівщині за селом Свидовець знаходиться цілюще джерело свт. Миколая Чудотворця. Там посеред широкого лугу стоїть невеличкий храм, а біля нього облаштована криничка, власне звідси бере свій початок річка Супій. 
невеличкий храм біля криниці свт. Миколая

джерело свт. Миколая
    Прочани молилися, пили і омивалися цілющою водою з джерела. Подорож наша була нетривалою, але всі ми мали змогу хоч на якийсь час відірватися від буденної суєти і присвятити хоча б півдня молитві і подорожі по святих місцях.


субота, 4 травня 2013 р.

Великоднє привітання вірянам Баришівського благочиння
Майже два тисячоліття відділяють нас від того дня, коли старозавітнє свято  виходу з єгипетського рабства вибраного Богом народу і Його Пасха здійснили промислительську місію, яку несли в собі від початку. Славне Христове воскресіння обернулося новозавітною Пасхою. Перехід через іспит смертю до вічного життя став реальністю оновленого в Христі людства. І великодні вітання, линучи відтоді над світом, несуть для християн не тільки надію, але й певність у вічному житті, поверненому для нас Спасителем.
«Прийдіте, пиймо пиття нове, не з каменя неплідного чудом явлене, а з нетління джерела, що виточив з гробу Христос – Ним-бо ми стверджуємось», – співається в пасхальному каноні. Вічно нове живлюще пиття – таким має виглядати для церковної спільноти Христове воскресіння.
Ми завжди зустрічаємо Великдень ніби вперше в житті. Щорічно повторювані співи, євангельське читання про споконвічне Слово, яке було у Бога, і «Слово учительне» святителя Іоана Золотустого; барвисті кошики з писанками, пасками – все це в літніх людей, і в молодих та дітей викликає радісне відчуття чистоти, з якої починається нова сторінка життя. Бо щороку цього дня ми знову і знову переживаємо оновлення, відчуваючи джерело власної молодості й сили – Христа.
«Нині все наповнилося світлом: небо, й земля, і глибини підземнії; нехай же святкує все творіння Христове воскресіння – ним-бо воно стверджується», – лунає пасхальний спів. У світі, осяяному світлом воскресіння, ми відчуваємо себе запрошеними на радісну трапезу, де господарює сам Творець. Однак пригадаймо тривожне попередження притчі про гостя, який потрапив на весільний бенкет у невідповідному одязі. «Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і вкиньте у тьму кромішню: там буде плач і скрегіт зубів; бо багато званих, та мало обраних», – оповідає Євангеліє (Мт. 22:12-33) про його долю. Світло воскресіння, просвітлюючи все наше єство, не залишає місця для прихованого підступу, таємної слабкості, обману й лицемірства. Йдучи до Христа, ми повинні дбати про власне преображення, про звільнення від тягаря гріхів, якими забруднили власне сумління. У церкві, яка є земним прологом до Небесного Царства, не повинно бути місця кривді, насильству, ненависті. Якщо ми проголошуємо себе християнами, але підступно прирікаємо людей на смерть, хвороби, вимушену еміграцію, коли грабуємо, обмовляємо невинних, чинимо розпусту, беремо хабарі, мовчки спостерігаємо за проявами несправедливості в суспільстві, сполучаємо формальну залежність до Церкви з дикими забобонними прикметами й марновірством, нехтуємо синівськими, національними, громадськими обов’язками, – ось тоді-то ми й опиняємося в становищі негідного гостя, котрий випадково потрапив на Господню трапезу.
Ми відчуваємо свою слабкість, брак білих шат праведності, яких чекає від нас Господь. Та на пасхальній літургії повторюються слова, що лунали під час нашого хрещення: «Всі, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Хоч ми забруднили гріхами власний одяг спасіння, але тепер дістали можливість зодягтися в самого Спасителя світу – Іісуса Христа в чистоту євангельської правди, в силу святої православної віри, в благодатні дари Святого Духа, послані за Христовою молитвою Його Церкві.
Переживши ганьбу неволі й тягар безбожницьких ідеологій, кожен із нас, зокрема й Українська держава, шукає нового місця в сучасній цивілізації. Джерела сили, необхідні для цього, – у нас самих, у нашому потенціалі віри, розкрити який дає змогу наша віднова в Христі. Наше суспільство потребує не лише фінансів і нових технологій. Нам щонайперше потрібні щирі й порядні люди, гідні нашої довіри. У районі відновлені всі парафії, які існували до революції. Сьогодні потрібні ревні пастирі і чуйно згуртована паства, здатна вирости в єдину могутню Церкву. Тому я закликаю всіх до особливої молитви за покликання на Христову ниву і жатву нових робітників – чесних і жертовних священиків, здатних по-справжньому любити ближнього й навчати його добру та правді.
«Прийдіте, пиймо пиття нове», – кличе великоднім співом Свята Церква. Не барімося ж прийти на її поклик. Нехай у ці свята всі ми відчуємо себе в нових білих шатах спасіння, яке несе для кожного, хто готовий стати сумлінним робітником на Його ниві, Сам воскреслий Спаситель
Ми – непереможні, доки живемо з Христом і в Христі, доки керуємося святим Євангелієм, доки маємо церкву як найвищу реальність здійснення благодатної присутності спасительної сили в нашому житті. І нехай це пасхальне переживання непереможної радості стане для всіх нас джерелом сили для подолання повсякденних спокус, порадою в пошуку виходу з життєвих криз, зброєю в боротьбі з цинічними спробами різних шахраїв від релігії (сектантів, розкольників) заволодіти нашими душами й звести нас на манівці. Хай силою перемоги відлунюють не лише в ці  святкові дні, а й кожного дня нашого життя щасливі слова вітання: «Христос Воскрес!» Від усієї душі бажаю всім, щоб велич Христової Пасхи пригостила нас Божими дарами, посіяла зерна християнської любові, миру і зміцнила віру в Бога.
Митрофорний протоієрей Любомир Біляк,
благочинний Баришівського округу